Степанецька громада
Канівський район, Черкаська область

Історична довідка села Горобіївка

Горобіївка (Канівський район)[ред. • ред. код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Неперевірена версія (що робити?)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Горобіївка.

село Горобіївка

Країна

 Україна

Область

Черкаська область

Район/міськрада

Канівський район

Рада/громада

Горобіївська сільська рада

Код КОАТУУ

7122081501

Облікова картка

картка 

 

 

 

Основні дані

Перша згадка

перша половина 18 століття

Населення

316

Площа

2,132 км²[1]

Густота населення

198 осіб/км²

Поштовий індекс

19050

Телефонний код

+380 4736

Географічні дані

Географічні координати

49°34′14″ пн. ш.31°23′59″ сх. д.Координати49°34′14″ пн. ш. 31°23′59″ сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

159 м

Відстань до
обласного центру

46 (фізична) км[2]

Відстань до
районного центру

28 км

Найближча залізнична станція

Таганча

Відстань до
залізничної станції

25 км

 
 

Місцева влада

Адреса ради

с. Горобіївка,

Сільський голова

Салига Тетяна Миколаївна

Карта

 

 

Горобіївка

 

 

Горобіївка

Горобі́ївка — село в Україні, в Канівському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 28 км на південь від районного центру та за 25 км від залізничної станції Таганча. Населення становить 316 осіб.

Зміст

  [сховати] 

Історія[ред. • ред. код]

Біля Горобіївки виявлено поселення скіфських часів. Частина яру Буди мала назву Блосковщина — від імені одного з перших поселенців Блоска. У середині XVII століття в Будах знаходились криниці Безодня та Альтанка, з яких брали воду для польського короля Станіслава Понятовського під час його перебування у Каневі та зустрічі російської імператриці Катерини ІІ у 1783 році. Пізніше поселення від яру Буди отримали назви Буда-Горобіївська та Горобіївка. Є припущення, що назва села Горобіївка походить від імені графа Воробйова, який володів маєтком у цій місцевості.

До Жовтневого перевороту 1917 року маєток продавався кілька разів — графу Лету, графу Багратіону, графу Тихомирову, генералу Колкунову, графу Терещенку. В Горобіївці також знаходився один з маєтків графині Лопухіної.

У 1919 році було організовано перший сільській виконавчий комітет, а в січні 1930 року — перший колгосп.

У роки радянсько-німецької війни брали участь 121 мешканець села, з них 58 нагороджені орденами і медалями. На честь загиблих односельців встановлено обеліск Слави. На братській могилі воїнів, що загинули під час відвоювання села встановлено пам'ятник.

Станом на початок 70-х років 20 століття в селі проживало 1 056 мешканців. Тут містилася центральна садиба колгоспуім. Ватутіна, який мав в користуванні 2,2 тисячі га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1,9 га орної землі. Основними виробничими напрямоми були рільництво і тваринництво. Допоміжні підприємства — механічний млин, пилорама, цегельний завод. На той час в селі працювали восьмирічна школа, клуб із залом на 300 місць, 2 бібліотеки з фондом 11 тисяч книгфельдшерсько-акушерський пункт.

Сучасність[ред. • ред. код]

На сьогодні у селі діє загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, 3 магазини, відділення зв'язку, відділення Ощадбанкубібліотекафельдшерський пункт. Сільськогосподарські угіддя орендуються ФГ «Святунів», ПП Сайко, ТОВ «Кремінь-центр». ТОВ БК «Стандарт» проводиться реконструкція цегельного заводу. Діє Свято-Миколаївська церква (настоятель отець Василій).

Пам'ятки[ред. • ред. код]

Персоналії[ред. • ред. код]

В селі народились: