A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Степанецька громада
Черкаська область, Канівський район

Найстарший житель Степанецького

Дата: 06.09.2018 15:57
Кількість переглядів: 827

Наші літа – це наші скарби. Та коли виповнюється 94 роки, то починаєш розуміти, що життя не проходить, а пролітає. Але, якщо за плечима роки, багаті плідною працею, цінним досвідом, коли посаджене дерево, збудовано дім, народжено і виховано дітей, тоді можна зітхнути із полегкістю і відчуттям, що всі ці дні пройшли не даремно. 5 вересня відсвяткував свій День Народження найстарший житель Степанецького – Володимир Матвійович Палій. Народився цей чоловік в далекому 1924 році в селі Степанці, бачив на своєму віку багато чого. У 18 років був забраний в Німеччину, де пропрацював 3 роки на хазяїна. Після війни працював вже на своїй рідній землі бригадиром польової бригади, тут і одружився, і народили із дружиною Євдокією Вікторівною четверо дітей та вже діждали чотирьох онуків. Із 1948 року оселився в селищі Степанецьке, де і проживає по сьогоднішній день. Нажаль, роки відібрали вже у нього дружину, але любов його дочок зігріває батьківське серце. Один син проживає в Росії, інший відійшов до матері, а дівчата, як голубки туркочуть коло свого сивочолого тата. Так і живе собі цей поважний чоловік, який у свої роки зберіг іще чудову пам’ять та ясний розум, згадує та розповідає цікаві історії свого довгого та насиченого життя.

Поздоровити Володимира Матвійовича завітали гості із Степанецької сільської ради: секретар Наталія Миколаївна Вовчинська та головний спеціаліст відділу земельних ресурсів Олександр Вікторович Хоменко. Іменинник із сльозами радості та несподіванки зустрів своїх гостей, був дуже радий почути теплі і приємні слова та прийняти подарунки на згадку про цю зустріч. Дивує оптимізм старенького, говорить: « Все б нічого, от тільки ноги підводять, немає здоров’я, адже замолоду не зумів зберегти, не було часу за роботою та турботами». Разом із Наталкою Миколаївною згадали багатьох жителів села Степанці, з якими колись зростав, дружив та працював, та яких, нажаль , вже немає із нами. Отаке воно життя – коли роки пролітають, душа багатіє, а пам’ять повертає лише на мить в минуле, коли молодість манила своєю безмежністю.

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь