ГОРІЛО ТАК, ЩО ПЛАВИВСЯ БЕТОН...
26 квітня 1986 року сталася одна з найбільших аварій на атомних електростанціях – аварія на Чорнобильській АЕС Для того, щоб ця катастрофа була приборкана, тисячі наших співвітчизників та громадян інших країн ризикували своїм життям. Віддавали своє життя, щоб захистити Україну, захистити Європу від трагедії, яка відбулася. Сотні тисяч ліквідаторів радянська влада фактично принесла в жертву трагедії на ЧАЕС. Вони рятували людство від ще тяжчих наслідків вибуху практично голими руками.
Вибух на ЧАЕС еквівалентний трьомстам бомбам, скинутим на японське місто Хіросіма 1945 року. Та усвідомлення масштабу катастрофи прийшло згодом. Радянська влада всіляко замовчувала трагедію, щоб приховати її розмах. Учасники тих подій із жахом згадують: палало так, що плавився бетон. Полум’я на ЧАЕС гасили понад 200 тисяч ліквідаторів. Усі вони отримали високі дози радіації. Десятки тисяч з них смертельні. Такою ціною вдалося врятувати світ від ще серйознішої катастрофи – сильного водневого вибуху на місці зруйнованого реактора. Не допустити повторного вибуху вдалося, відкачавши, так звану важку воду, яка накопичилася під реактором. Для цього добровольці за шаленої радіації вручну пробивали стіни реактора та прокладали туди шланги. Завдяки їм до кінця травня таки вдалося загасити реактор, а до листопада 1986 залити бетоном саркофаг над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС. Офіційно 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд. Тож, незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню УРСР. Цю страшну трагедію забути неможливо. А людям, які врятували сьогодення від ще більшої трагедії потрібно вклонитися до землі.
