ПАМ'ЯТЬ ПРО ГЕРОЇВ ЖИТИМЕ ВІЧНО
|
Пм’ять про героїв живе вічно. Проходять роки, але люди згадують їх добрим словом, передають славну історію своїм нащадкам. І допоки народ пам’ятає своїх героїв, допоки він і є народом… 20 січня 1964 року в с. Мартинівка Канівського району Черкаської області в селянській сім’ї народився Микола Григорович Тертичний. У 1971 році він прийшов до першого класу Мартинівської середньої школи ім. Людвіга Варинського. У 1979 році закінчив 8 класів місцевої школи. Продовжив навчання в Інгулецькому гірничорудному технікумі за спеціальністю – технологія збагачення корисних копалин. Після захисту диплому працював у м. Яворів Львівської області. 1983 року був призваний до лав Радянської армії. Проходив військову службу в навчальному підрозділу в ч 37469 по програмі підготовки командирів саперних відділень. Служба в навчальному центрі вимагала великої витримки, доброї фізичної підготовки, розуміння того, що сапер помиляється тільки один раз. |
|
Не зважаючи на це Микола на відмінно закінчив навчання, а 20 квітня 1984року йому присвоїли звання молодшого сержанта. Подальшу службу Микола проходив у Афганістані. У кінці липня 1985 року Микола загинув. Ось як описані подробиці його смерті у листі командування військової частини рідним воїна: «Йшов у бій у районі населеного пункту Бараки. Група саперів, в яку входив ваш син, одержала термінове завдання зробити прохід на мінному полі заколотників для забезпечення проїзду наших автомашин. Успішно знявши декілька мін, сапери потрапили під сильний обстріл противника. Відповідаючи автоматними чергами, бійці почали повертатись на свої попередні позиції. Відходили врізнобіч, щоб розосередити вогонь душманів. Залишаючи місце бою останнім, молодший сержант Тертичний підірвався на міні…» Його посмертно нагороджено орденом Червоної Зірки і медаллю «За відвагу»
|
